... Екскурс в минуле.. саме так можна назвати подорож до Куріньовки, "музею" безкоштовних вражень, хранилещя речей минулого століття, напольного Раю для зівак і всих спраглих до чогось "старого". Здалеку вигляда як смітник або ж збір народу на якусь демонстрацію, чи то черга очікування трамваю. Зайшовши на ряди, вже важко контролювати руки, вони то знервовано щось мацають , перебирають дріб'язочок, то тянуться за грошима, бажаючи поскоріше нагребти купу барахла. З одного боку очі сліпить наполірований самовар, з іншого слух блокує запис радянських часів, ну а взагалі, ти вже не знаєш де, в 90-х, в 80-х чи так, в раю смітникових навалів та антекваріатних дрібничок.
... Я знайшла все що мені було потрібно, зізнаюсь, навіть більше. Хапужні руки винисли з ентого самого напольного ринку мідну проволку, платівки і механізми старих годинників, та вони б і більше винесли. якби папірців з укр.гетьманами та письменницями було б більше.
.. Ходиш по рядах і розум трішки паморочиться. Забувааєш назви речей і словарний бапас стає таким примітивний, що аж самій стає соромно. Замісті чітких запитань і націленого торгу тільки видавлюєш з себе: " а почім у Вас ця штучка", і тільки потім згадуєш , що то паста Гойя, паяльник, механізм чи гантеля...) А у Вас буваються блокування пам'яті і лексикону при "розкоші" вибору???.. і аж соромно потім стає за свою незібраність, запутаність та розгубленість, та що поробиш, мабуть таке відчуття зника при систематичному відвідуванні таких мість, коли все приїлося і набридло, лише тоді ти все можеш розцінювати реально, і вже тоді ти можеш реально зрозуміти, чи потрібна тобі ця фінтіклюшка, чи не лежатиме вона в твоїх закровамах до твого пенсійного віку і чи не переноситимеш ти її в ящіку з іншим мотлохом з неймовірно гучними наріканням на свій "плюшкінський" склад характеру???!!!..
.. хух, вирвавшись з рядів блошиного ринку потрапляєш до зоо буму. В зоні свійських птахів, хочеться перекрити кисень або ж надіти протигаз, спішиш до рибок, там трішки легше. Переводиш дух і ідеш до хвостатих та кохтястих, там чомусь стає сумно і не знаю саме чому. Чи то через те що ти не можеш тримати в квартирі тваринку, чи то через те що у тваринки ще нема сталої домівки, чи то навпаки, що вона скоро розлучеться з своїми братиками і сестричками.. не знаю чому, але борючись з сумом перебігаю в інше царство куріньовки:"Запчастин, буд мат та ін".. ОООО там тобі і дротики і гвинтики і насадочки на мою безвідмовну шліф машину... юхуууууу, хоч і дорожче але все нове.. і саме там, серед металу, сітки, пластика та інгошо непотребу , зачаїлась палатка з шкірою, ух, від обрізків б/у і до рулонів нової спокусливої шкурки. Дивишся, нюхаєш, млієш, береш себе в руки і ідеш далі, бо гривників вже нема, та і до шкіри руки не скоро дійдуть. Ех Куріньовка. Безкоштовний музей вражень. 100%-ва машина часу. До зустрічі на твоїх алеях сповнених піску, бабусь, незрозумілих предметів, іржавих замків та непотрібних гантель. Я люблю тебе з твоїм настроєм, повільним темпом та "смітниковим" наповненням рядів.
p.s. на орфографічні помилки, не звертайте уваги, так як вони для людини яка писала (двієчниці)))) не мають в данному випадку змісту. Верх емоціям)))!!!